Бібліотечна Звягельщина

    Дитячі роки минули у невеличкому містечку Воронькові Полтавської губернії (тепер село в Бориспільському районі Київської області). Навчався в хедері — єврейській початковій релігійній школі. Згодом під впливом єврейської просвітницької літератури займався і загальною освітою, навчався у повітовій школі.

    З 1876 року працював домашнім вчителем у єврейського магната Елімелеха Лоєва. У 1880—1882 роках Шолом-Алейхем працював громадським рабином у Лубнах. Після одруження з донькою Лоєва у 1883—1887 роках жив і працював у Білій Церкві.

    У 1887—1890, 1893—1905 роках жив у Києві (він називав його у своїх творах Єгупцем), де займався торговельними справами. Після еврейських погромів у Києві в жовтні 1905 року переїхав до Львова.

    Напередодні першої світової війни хворий на туберкульоз легенів письменник поїхав лікуватись до Італії. Війна застала його в Німеччині. Він вже не міг повернутися на Батьківщину і наприкінці 1914 року ледве доїхав до Аме­рики, де 13 червня 1916 року помер в Нью-Йорку і там похований. Шолом-Алейхем любив Україну, де українці і євреї здавна жили і працювали поряд. В оповіданні «Пасха на селі» він любовно змалював дружбу українського і єврейського хлопчиків — Хведька і Файтла, В ліричній повісті «Пісня пісень» єврейський юнак Шимек зворушливо говорить про українську природу, як про рідну: «Я бачу небо, відчуваю теплий вітерець, чую, як пташки щебе­чуть, цвірінькають і літають над нашими головами. Це — наше небо, наш вітерець, наші пташки, все наше, наше, наше!»

Брат письменника в своїх спогадах пише, як високо цінував Шолом-Алейхем Тараса Шевченка, як зберігав у своїй бібліотеці «Кобзаря», любив і знав напам'ять українські пісні, Шевченкові «Думи мої, думи», «Як умру, то поховайте», «Реве та стогне Дніпр Широкий»... Письменник спілкувався з видатними діячами української культури — його сучасниками, зокрема, з Михайлом Коцюбинським, композитором Миколою Лисенком. В багатьох творах Шолом-Алейхема поруч з євреями діють і українці. Діють вони і и одному з його найвідоміших творів «Тев'є-молочник».

    В  багатій  галереї  персонажів,  змальованих  Шолом-Алейхемом, Тев’є-молочнйк один із найяскравіших. Він був одним із найулюб­леніших героїв і самого автора. В образі Тев'є уособлено образ єврейського народу, який, незважаючи на всі злигодні, що випали на його долю, не пригнічений почуттям приреченості, а сповнений оптимізму й життєвої сили.

Тев'є добре працює на землі, міцно стоїть на ній, він фізично й морально здоровий, життєлюбний. Скільки лиха падає на його го­лову, особливо останнє — вигнання з села за царським указом, що забороняв євреям працювати на землі,— але він гордо тримає го­лову, залишається неподоланий...

Весь твір складається з серії оповідань, поєднаних головним персонажем. Вони являють собою колоритні монологи Тев'є в уяв­ній розмові з Шолом-Алейхемом у різний час. Письменник працю­вав над твором впродовж двадцяти років — і кожний монолог від­биває соціальні прикмети свого часу.

Тев'є — батько шістьох дочок, у кожної з них своядоля. Всі вони, за образним виразом славетного єврейського актора й режи­сера Соломона Міхоелса, одна за одною, як пташки, покидають гніздо Тев'є. Все це лишало болісні карби па його серці, як і на чутливому материнському серці його дружни Голди. Вона вмирає, й осиротілий Тев'є тяжко переживає її смерть, як і від'їзд доньок.

   Письменник особливо підкреслює почуття людської гідності у Тев'є, зумовлене його чесною працею, а також і мудрість його, яка є втіленням народної мудрості. В його монологах каскади цитат з єврейських священних писань, але він перефразовує їх своєю жит­тєвою, а не книжною мудрістю, по-своєму їх коментує. Наводить він і чимало єврейських і українських прислів'їв та приказок. Він дає поради донькам, але й доньки вчать його. Він розмірковує над їхніми долями і приходить до думки: «А що таке єврей і не єврей?» і «Чому вони мусять бути такі роз'єднані?..» В фіналі він проголо­шує: «Поки душа в тілі — вперед Тев'є!»

Україна шанує пам'ять свого великого земляка, його іменем названа одна з вулиць Києва. В Переяслав-Хмсльницькому вже чи­мало років працює музей Шолом-Алейхема, який відвідали десят­ки тисяч екскурсантів.

«Шолом-Алейхем» у перекладі означає «мир вам», що так акту­ально звучить нині на всіх мовах як заклик до миру, єдності й злагоди.

Шолом-Алейхема не можна уявити без України, як не можна уявити й Україну без цього письменника. Це є знаком нерозрив­ності життя двох народів — українського і єврейського,— їхньої спільної долі й спільної боротьби за добробут і щастя.

Повернутися назад