Бібліотечна Звягельщина

М.В. Гоголь народився 20 березня (1 квітня) 1809 р. у селі Великі Сорочинці Миргородського повіту Полтавської губернії у невеличкому маєтку його батька — Василівці. Вразлива натура хлопчика формувалася в атмо­сфері домашнього затишку, бабусиних казок, поетичної та неповторної природи України. Дитячі враження формували любов Гоголя до літерату­ри і театру. Його батько був автором кількох українських комедій.

Майбутній письменник вчився спочатку у Полтавському повітовому училищі (1818— 1819), а згодом закінчив Ніжинську гімназію вищих наук князя Безбородька (1821 — 1828).

Перші літературні спроби Гоголя належать ще до ніжинського періоду і вони не збереглися. У 1830 — 1831 pp. з'явилась друком перша українська повість Гоголя — "Басаврюк", згодом перероблена під назвою "Вечір на­передодні Івана Купала", розділ з історичного роману "Гетьман", уривки з "малоросійської повісті" "Страшний кабан". В цих ранніх творах, на­писаних в Петербурзі, куди він виїхав на державну службу, вже виявляю­ться дві теми, котрі знайдуть своє продовження у подальшій творчості письменника, — історична і сатирично-побутова.

Літературну славу Гоголю принесли "Вечори на хуторі біля Дикань­ки". Перша частина книги вийшла у вересні 1831 року, а друга — у березні 1832 року. Спираючись на свій життєвий досвід і добре знання сільського життя українців, вивчаючи літературні джерела — "Енеїду" І.П. Котля­ревського, народну поезію, письменник звернувся і до поетизації сільсь­кого життя простої людини, і до героїчних сторінок непокірного україн­ського козацтва. Це було цілковито нове, народне за своїм духом мистец­тво, що здивувало сучасників.

Цілющим і здоровим сміхом "Вечорів..." захоплювався О. Пушкін.

Успіх "Вечорів на хуторі біля Диканьки" остаточно переконав Гоголя у тому, що його покликання — література. В 1835 році він видає одразу дві книги: "Миргород" і "Арабески". У "Миргороді" героїчно-романтична історія України ("Тарас Бульба") і трагічні таємниці життя ("Вій") різко контрастують з темою нікчемності і дріб'язковості життя "пульхерій іва-нівних" ("Старосвітські поміщики") та "Іванів Івановичів" з "іванами никифоровичами" ("Повість про те, як посварилися Іван Іванович з Іва­ном Никифоровичем").

Подальший розквіт таланту Гоголя пов'язаний з комедією "Ревізор" (1835), у якій письменник, використовуючи засоби сатири і сарказму, ви­криває весь самодержавно-бюрократичний лад тогочасної Росії. Озлоб­лення проти "Ревізора" зі сторони "сильних світу цього" змусило Гоголя у червні 1836 р. на деякий час виїхати за кордон. Подорожуючи Німеччи­ною, Швейцарією, Францією, єдиний смисл і радість свого життя він зна­ходить у творчості. Там він працює над поемою "Мертві душі", яка, за його задумом, повинна охопити "всю Русь". Перший том поеми вийшов наприкінці травня. З її сторінок постала перед читачем в усій своїй не­привабливості кріпосницька Росія. Другий том "Мертвих душ", над яким письменник безкінечно працював, ніяк не задовольняв його, і в 1845 році він спалив написане. Потім поновив роботу і перед смертю знову спалив майже готовий другий том — від нього залишилися лише фрагменти.

Помер М.В.Гоголь ранньої весни 1852 року — у Москві, в домі друзів.

   Так буває: письменник, який у сучасників викликав здебільшого роздратування, після смерті швидко стає класиком.

  «Да, он умер, этот человек, которого мы теперь имеем право, горькое право, данное нам смертью, назвать великим», - написав у некролозі молодий І. Тургенєв. І за ці слова (які років уже через десять були б сприйняті як очевидна та цілком невинна істина) Тургенєва ув’язнили й невдовзі відправили на заслання.

Із книги

Зарубіжна література. 9 клас: посібник-хрестоматія / Упоряд. Б.Б. Щавурський. - Тернопіль: Навчальна книга - "Богдан", 1999. - С. 459 - 460.  

Повернутися назад