Початок служби Олександра співпав з Вітчизняною війною 1812 року.  Як і багато інших молодих російських дворян, він був справжнім патріотом і відразу вступив в діючу армію. Проте в боях йому брати участь не довелося, так як його призначили осавулом при генералі Кологривові. Тоді ж Грибоєдов зайнявся літературною працею. В 1814 році він опублікував дві свої кореспонденції на тему військових подій в журналі «Вісник Європи».

    Незабаром Грибоєдов йде у відставку і оселяється в Петербурзі. Там 1816 році була поставлена його перша п’єса «Молодые супруги». Вона принесла йому літературну відомість, а в червні 1817 року Грибоєдов практично одночасно з Пушкіним вступив на службу в Колегію іноземних справ.

     В Петербурзі він зустрічається з Пестелем, Катеніним, Чаадаєвим, і віддається, як сам пізніше писав, «життєвому вільнодумству». Але така поведінка обернулася для Грибоєдова трагедією, оскільки він був втягнений в дуель між графом А. Завадовським і князем В. Шереметєвим. Приводом для суперечки стали взаємовідносини з актрисою Істоміною. Сталося так, що князь Шереметєв загинув під час дуелі, а оскільки Грибоєдов був секундантом Завадовського, тому його теж вирішили покарати – віддалити від столиці. Дипломатична служба давала для цього добрий привід, і Грибоєдов був направлений в Персію на посаду секретаря російської дипломатичної місії.

     В Тебрізі, де в той час  знаходилася місія, Грибоєдов показав себе як вмілий дипломат, йому вдалося домогтися дозволу на звільнення російських полонених. Будучи в Тебрізі, Грибоєдов не залишив і своїх літературних занять. Тут в 1819 році він розпочав роботу над комедією «Горе от ума».

     Завдяки турботі друзів Грибоєдову вдалося переїхати із Персії в Тіфліс, де в той час знаходився штаб генерала А.П.Єрмолова, назначеного керуючим Грузії. Письменник був представлений на службу до генерала. Єрмолов високо цінив Грибоєдова і неодноразово клопотав про його повернення до Петербурга. Проте там ще не мали намірів простити юнацькі «витівки» Грибоєдова, і тому довелося прожити в Грузії ще майже два роки, перш ніж він отримав дозвіл повернутися до Росії. Грибоєдов приїхав в Москву тільки в березні 1923 року, де і продовжив роботу над комедією. Вона була закінчена восени 1824 року і відразу стала розходитися в рукописних списках, оскільки ні опублікувати  її, ні поставити в театрі  не було можливості.

      Сюжет комедії «Горе от ума» доволі простий. ЇЇ герой, молодий чоловік, ровесник Грибоєдова, повернувся в Москву після довготривалої закордонної подорожі і знову потрапив в теж саме суспільство, яке в свій час залишив. Грибоєдов настільки яскраво відобразив звичаї та побут московських аристократів, що легко було здогадатися, кого мав на увазі автор під тим чи іншим персонажем. В ужиток відразу ввійшов вислів «фамусовское общество».

      Незважаючи на те, що літературна спільнота дуже добре прийняла новий твір Грибоєдова і про комедію «Горе от ума» позитивно висловився А.С. Пушкін, про те, щоб поставити її на сцені, не було чого  і мріяти. Лише за допомоги видавця Ф. Булгаріна Грибоєдову вдалося надрукувати декілька фрагментів в альманасі «Русская талия» за 1825 рік. Повний текст комедії вперше побачив світ за кордоном.

     Перебуваючи то в Москві, то в Петербурзі, Грибоєдов був знайомий і навіть зблизився з деякими декабристами і, вірогідно, став членом їхньої  спільноти. Проте у повстанні він участі не брав, так як ще літом 1825 року змушений був повернутися на Кавказ для продовження служби.  Під час розслідування по справі декабристів Грибоєдов був заарештований в Грозному і доставлений в Петербург. Але ніяких доказів, що вказували на причетність письменника до змови, знайдено не було, і Грибоєдов був звільнений.

     Його навіть прийняв новий цар Микола I, після чого письменнику надали чин придворного радника. Грибоєдов знову відправляється на Кавказ, де в цей час розпочалася війна з Персією. Замість генерала Єрмолова керуючим Грузією в цей час був призначений генерал І. Паскевич, який був одружений на двоюрідній сестрі Грибоєдова. Він не заважав письменнику продовжувати літературну діяльність. Грибоєдов не зловживав своїм положенням і з усією відповідальністю займався своєю основною, дипломатичною роботою, виявляючи неабиякі можливості. Він не тільки склав вигідну для Росії мирну угоду з Персією, але й добився її підписання без будь яких змін. Ця знаменна подія відбулася 10 лютого 1828 року в містечку Туркманчай. Після цього Паскевич доручив Грибоєдову доставити угоду в Петербург, де 14 березня 1828 року Грибоєдову була влаштована урочиста зустріч в палаці. Він був щедро нагороджений і представлений в ранг міністра – резидента ( надзвичайного і повноважного посла).

        Проте успіхи на службі не приносили великого задоволення Грибоєдову: багато його друзів потрапили в заслання або в ув'язнення, і, незважаючи на те, що він продовжував спілкуватися з багатьма близькими йому людьми – П.Вяземським, М. Глінкой, І.Криловим, А.Міцкевичем, О.Пушкіним, на душі у нього було неспокійно. Він залишав Росію з тягарем на душі.

     Дорогою на Схід Грибоєдов зупинився в Тіфлісі, де одружився з грузинською княгинею Ніне Чавчавадзе, дочкою відомого поета. Проводячи в Тіфлісі декілька місяців, він відвідав разом з дружиною  Тебріз, де знаходилася його офіційна резиденція.

     Незабаром Грибоєдов був запрошений в Тегеран для офіційного представлення шаху. В перській столиці він провів близько місяця і вже збирався до повернення, коли став жертвою провокації, створеної фанатиками – мусульманами і англійцями. Озвірілий натовп ввірвався на територію місії і перебив усіх, хто там знаходився. Понівечене тіло Грибоєдова було пізнане лише по кисті руки, раненій на одній з дуелей.

    Дружина письменника змогла перевезти його тіло в Тіфліс і поховала там в склепі монастиря святого Давида. На його могилі вона веліла вибити напис: «Ти назавжди залишився в пам'яті росіян, але навіщо пережила тебе любов моя?».

 

  Все обо всех. Т. 4 : научно-попул. Изд. / Г.П. Шалаева, Л.В. Кашинская, Ф.С. Капица и др. ; науч. редактор В.В. Славкин. – М. : Филолог. об-во «Слово», компания «Ключ – С», АСТ, 1997. – С. 86 – 91.