Бібліотечна Звягельщина

Після того, як Артур досяг дев'яти років, упродовж семи ро­ків він повинен був ходити до школи-інтернату єзуїтів Ходдеру — підготовчої школи для Стоуніхерста. Через два роки Ар­тур перебравсь до Стоуніхерста. Там викладали кілька предметів: абетку, лічбу, граматику, синтаксис, поезію, риторику. Харчу­вання там було убогим, до того ж учнів часто піддавали тілесним покаранням.

Саме протягом цих важких років у школі-інтернаті Артур зро­зумів, що він має талант до вигадування різних історій, отож його часто оточували захоплені молоді студенти, котрі слухали ці ди­вовижні оповіді, котрі він складав на розвагу їм. Різдвяними ка­нікулами 1874 року він на три тижні на запрошення своїх родичів їде до Лондона. Там він відвідує театр, зоопарк, цирк, Музей вос­кових фігур мадам Тюссо. Він залишився дуже задоволений цією поїздкою.

На останньому році навчання він випускає журнал коледжу і пише вірші. Крім того, він займався спортом, переважно крике­том. Потім їде до Німеччини в Фельдкірх вивчати німецьку мову. У 1876 році він отримав освіту, і традиції сімейства Дойл дикту­вали слідувати артистичній кар'єрі, але Артур вирішив зайнятись медициною. Це рішення було прийнято під впливом доктора Бра­йана Чарльза, врівноваженого, молодого квартиранта, котрого мати Артура взяла, щоб зводити кінці з кінцями. Доктор Валлер отримав освіту в Університеті Единбурга, і тому Артур вирішив учитися там же. У 1876 році Артур стає студентом медичного уні­верситету. Під час навчання Артур зустрічався з багатьма май­бутніми письменниками, такими як, Джеймс Баррі та Роберт Льюіс Стівенсон, котрі відвідували університет. Але найбільшим вплив на нього мав один з його викладачів доктор Джозеф Белл, котрий був майстром спостережливості, логіки та аналізу. У майбутньому він став прототипом Шерлока Холмса.

Навчаючись, Дойл старався допомогти своїй родині, котра мала семеро дітей. Він працював і аптекарем, і помічником лікаря.

Дойл багато читає, і через два роки після початку навчання Артур вирішив спробувати себе в літературі. Весною 1879 року він пише маленьке оповідання «Таємниця Сасасської долини»). Оповідання вийшло дуже скороченим, що засмутило Артура, але отримані за нього три гінеї надихають його писати далі. У цей час здоров'я його батька погіршується, його відправляють до пси­хіатричної лікарні, отже, Дойл стає єдиним годувальником своєї сім'ї. У віці двадцяти років, навчаючись на третьому курсі універ­ситету, Артур отримав у 1880 році пропозицію зайняти посаду хірурга на китобої «Надія», котрий коло берегів Гренландії по­лював на тюленів. Молодий студент-медик був вражений жор­стокістю цих ловів. Ця пригода описана в оповіданні «Капітан "Полярної зірки"».

У 1881 році Артур закінчив Единбурзький університет, де отримав ступінь бакалавра медицини й ступінь магістра хірур­гії. Він отримав посаду корабельного лікаря на судні «Mayuba», котре курсувало між Ліверпулем та західним узбережжям Афри­ки. Невдовзі Артур залишає корабель, і в 1882 році перебираєть­ся до Англії в Плімут. Ці перші роки практики добре змальовані в його книзі «Листи старого Монро». Затим Дойл від'їздить до Портсмута, де відкриває свою першу практику. Спочатку клі­єнтів було мало, і тому Дойль має час для літератури. Він пише оповідання «Кістки», «Блуменсдайкський яр», «Мій друг — убивця».

6 серпня 1885 року Артур одружився з Луїзою Хоукінс. Після одруження Дойл активно займається літературою і намагається стати професійним письменником. У журналі «Корнхілл» вихо­дять друком його оповідання «Повідомлення Хебекука Джексо­на», «Довге небуття Джона Хаксфорда», «Каблучка Тота». У бе­резні 1886 року Конан Дойл почав писати роман, котрий зробив його популярним. Двома роками пізніше цей роман був виданий у різдвяному щотижневнику Бітона за 1887 рік під назвою «Етюд у багряних тонах», котрий познайомив читачів з Шерлоком Холмсом (прототипи: професор Джозеф Белл, письменник Олівер Холмс) та доктором Ватсоном (прототип — майор Вуд). Окремим виданням роман вийшов на початку 1888 року з малюн­ками батька Дойла — Чарльза.

У кінці лютого 1888 року письменник закінчує «Пригоди Ми­хея Кларка». Артура завжди приваблювали історичні романи. Його улюбленими авторами були Мередіт, Стівенсон і Вальтер Скотт. Саме під їхнім впливом Дойл пише й низку історичних тво­рів. На хвилі позитивних відгуків Дойл отримує від американ­ського редактора «Ліппінкотс мегезин» пропозицію написанти ще одне оповідання про Шерлока Холмса. І в 1890 році в амери­канських і англійських випусках цього журналу з'являється «Знак чотирьох».

Попри літературний успіх і успішну медичну практику, сімей­не життя Конан Дойла не було гармонійним. 1890 рік був не менш продуктивним, ніж попередній, хоча й почався зі смерті його се­стри Аннет. До середини цього року він закінчує «Білий загін», котрий беруть для публікації в «Корнхіллі» й оголошують його кращим історичним романом з часів «Айвенго». У травні 1891 року Дойл захворів на грип і декілька днів був при смерті. Коли він одужав, то вирішив полишити медичну практику, і присвятити себе літературі. До кінця 1891 року Дойл стає дуже популярним у зв'язку з появою шостого оповідання про Шерлока Холмса «Людина з розсіченою губою». Але після написання цих шести оповідань редактор «Стренд» у жовтні 1891-го запросив ще шість, погоджуючись на будь-які умови з боку автора. І Дойл за­просив, як йому здавалось на той час, фантастичну суму у 50 фун­тів, бо він уже не хотів більше займатися цим персонажем. На превеликий подив, редакція погодилась. І оповідання були на­писані. Дойл починає працювати над «Вигнанцями» і отримує запрошення на вечірку журналу «Айдлер», де знайомиться з Дже­ромом К. Джеромом, Робертом Барром, з котрими згодом подру­жився. Він починає працювати над «Великою тінню» (епоха На­полеона).

У 1892 році журнал «Стренд» знову запропонував написати ще серію оповідань про Шерлока Холмса. Дойл сподівався, що журнал відмовиться виконати умови — 1000 фунтів, але жур­нал погодився. Дойл уже стомився від свого героя. Кожного разу необхідно було вигадувати новий сюжет. Тому, коли на початку 1893 року Дойл з дружиною їде на відпочинок до Швейцарії й від­відує Райхенбахський водоспад, там він поклав собі будь-що завершити серію про цього героя, незважаючи на загальні прохання. (Упродовж 1889 та 1890 років Дойл пише п'єсу «Ап пітьми» за сюжетом «Етюда у багряних тонах»). Головним персонажем у ній є доктор Ватсон. Про Холмса в ній навіть незгадується. Цей твір за життя автора не друкувався.

   Раптово помирає батько Артура — Чарльз Дойл. А згодом Артур дізнається, що у його дружини Луїзи туберкульоз, і знову від'їздить до Швейцарії. Там він пише «Листи Старого Монро»  з 1893 по 1906 рік Дойл веде боротьбу за життя своєї дружини, разом вони перебираються в Давос, розташований в Альпах. У Давосі Дойл активно займається спортом, приступає до написання оповідань про бригадира Жерара, створених за книгою «Спогади генерала Марбо». У 1894 році Конан Дойл здійснив подорож до Америки і в 30 містах Сполучених Штатів виступав з читанням уривків з своїх творів. Ці лекції мали успіх, хоча Дойл дуже стомився від них, саме американській публіці він уперше прочитав своє оповідання про бригадира Жерара — «Медаль бригадира Жерара».

Через тривалу хворобу дружини сім'я Дойлів переїздить до Єгипту. Наприкінці 1896 року він узявся до написання «Траге­дії в Короско», котра створювалась на основі вражень, отрима­них в Єгипті.

Коли в грудні 1899 року почалась англо-бурська війна, Конан Дойл йде добровольцем. Він вирушає до Африки як лікар і від­пливає 28 лютого 1900 року. На місці у шпиталі виникають про­блеми з питною водою, що спричинило епідемію кишкових за­хворювань, це тривало 4 тижні. Потім послідували переможні бої і 11 липня Дойл відплив назад до Англії. Цей період дав світові книгу «Велика бурська війна».

У 1902 році Дойл закінчив роботу над ще одним великим тво­ром про пригоди Шерлока Холмса — «Собака Баскервілів», хоча й досі точаться суперечки, що він запозичив ідею роману у свого друга журналіста Флетчера Робінсона.

У 1902 році король Едвард VIIнагороджує Конан Дойла ри­царським титулом за заслуги у англо-бурській війні. Дойл продо­вжує писати оповідання про Шерлока Холмса та бригадира Же­рара. Після смерті дружини він займається благочинністю, допомагає Джорджу Едалджі, котрий був засуджений незаконно.

18 вересня 1907 року Конан Дойл одружується з Джеан Лекі. Вони перебираються в новий будинок. Дойл живе щасливо з но­вою дружиною й активно починає працювати, що приносить йому достаток. На сцені з'являються його п'єси: «Пістрява стрічка», «Окуляри долі», «Бригадир Жерар». Після успіху Конан Дойл хоче відійти вщ літературної праці, але народження двох його синів, Дениса у 1909 та Адріана в 1910, змушує до продовження. Остання дитина, дочка Джеан, народилася в 1912 році. У 1910 році Дойл опублікував книгу «Злочини в Конго» про звірства в Конго, котрі творили бельгійці. Написані ним фантастичні тво­ри про професора Челенджера «Загублений світ» та «Отруєний пояс» мали успіх не менший, ніж серія про Шерлока Холмса.

Конан Дойл з родиною відвідує у 1914 році Канаду, читає там лекції. Згодом сімейство повертається додому, бо Конан Дойл був упевнений у майбутній війні з Німеччиною. Він пише статтю «Англія і наступна війна», попереджаючи про можливу війну. Письменник пропонує побудувати тунель під Ла-Маншем, щоб забезпечити Англію провізією на випадок блокади. Перед по­чатком війни (4 серпня 1914 року) Дойл вступає в загін цивіль­них добровольців, що був утворений на випадок вторгнення ворога на територію Англії. Після війни Конан Дойл гаряче за­хопився окультизмом, що викликало глузування з боку преси. Витративши чималу суму грошей на своє захоплення, Конан Дойл, щоб поправити своє фінансове становище у 1926 році пише твори «Коли земля скрикнула», «Країна туманів», «Дезінтеграційна машина». Восени 1929 року він від'їздить у подо­рож до Голландії, Данії, Швеції й Норвегії. На той час він був уже хворим.

У 1930 році, уже прикутий до ліжка недугою, він із зусиллям встав зі свого ложа й пішов до саду. Коли його знайшли, він лежав на землі із проліском у руці. Артур Конан Дойл помер 7 липня 1930 року в оточені своєї родини. Його останні слова перед смертю були адресовані його дружині. Він прошепотів: «Ви чудові». Артур Конан Дойл похований на кладовищі Мінстед Хемпшір.

 З книги :

Усі зарубіжні письменники / Упоряд. О.Д. Міхільов та ін.. – Харків : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – С. 91-97.

Повернутися назад