Бібліотечна Звягельщина

Твори Лермонтова, написані після повернення із заслання, а також його незалежна поведінка викликали неприязнь з боку царського двору. За дуель із сином французького посланця Варантом поета знову вислали на Кавказ. У бойових діях Лермонтов виявив неабияку відвагу, проте царсь­ка немилість переслідувала його і надалі. Навіть перебування поета у від­пустці весною 1841 року було перервано: йому наказали за сорок вісім годин покинути Петербург і вирушити в полк. По дорозі в полк поет зупи­нився на деякий час у П'ятигорську. Тут у нього відбулася суперечка з Мартиновим, котра закінчилася 15 липня 1841 року дуеллю, на якій поета було вбито.

М.Ю. Лермонтов був всебічно обдарованою людиною: поліглотом, пре­красним математиком, талановитим художником і музикантом. Але най­більше його талант проявився у мистецтві художнього слова.

Писати Лермонтов почав ще в дитинстві. Не припиняв він літератур­них занять ні в Благородному пансіоні, ані в юнкерський період. Одним із перших опублікованих його творів була поема "Хаджі Абрек" (1835). Широкому читацькому загалу ім'я Лермонтова стало відоме після напи­сання ним вірша "Смерть поета", який поширювався у численних спис­ках. Цим віршем Лермонтов з повним правом посів місце убитого Пушкі­на в російській літературі.

В якому б жанрі Лермонтов не виступав — в поезії, в прозі чи драма­тургії, на все лягав відбиток його генія. Поеми "Демон", "Мцирі", "Піс­ня про купця Калашникова...", багато ліричних віршів, роман "Герой нашого часу", драма у віршах "Маскарад" — ці твори Лермонтова стали шедеврами російської літератури. Творчість Лермонтова формувалася під великим впливом декабристських ідей і водночас у ній відобразилися та криза, те заперечення дійсності і розчарованості в ній, ті болючі пошуки виходу, які були характерні для передової частини російського суспільст­ва після 1825 року.

Поезія Лермонтова — сповідь незалежної і вільної духом людини, від­даної у руки деспотизму. У ній органічно поєднуються висока героїка і глибока філософія. Вершиною творчості Лермонтова став психологічний роман "Герой нашого часу", один із перших в історії російської літерату­ри.

Романтичний струмінь у Лермонтова, співця "помсти і печалі", найтіс­ніше переплітається з реалістичним. Його творчість знаменує собою вер­шину російського романтизму XIX ст. і одночасно якісно новий стрибок у розвитку критичного реалізму. Якщо у Пушкіні Лев Толстой особливо цінував ідеал прекрасного, то в Лермонтова він знаходив надзвичайну гли­бину морального почуття, дух пошуку істини.

Високо цінував творчість М. Лермонтова Тарас Шевченко. Великий Кобзар у своєму щоденнику назвав російського поета "наш великий Лермонтов". Твори Лермонтова постійно були в центрі уваги українських перекладачів як XIX (М. Старицький, С. Руданський, П. Грабовський, І. Франко), так і XXстоліть (М. Рильський, В. Сосюра, М. Терещенко, П. Тичина та інші).

Повернутися назад