Класик української прози й активний діяч російського літературного процесу Марко Вовчок прийшла в літературу напередодні селянської реформи 1861 р., в час назрівання в Україні та й в усій Росії революційної ситуації.
Народилася Марко Вовчок (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської) 10 (22) грудня 1833 р. в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій дворянській сім'ї. Виховувалася в приватному пансіоні в Харкові. Вже в той час виявилася її лінгвістична обдарованість. У зрілому віці вона вирізнялася великою начитаністю, знанням іноземних мов та літератур.
Особливостями життєвого шляху Марка Вовчка були активне спілкування її з багатьма відомими діячами української й світової культури, науки, освіти, суспільного руху, діяльність у демократичному жіночому русі в Росії, участь у конспіративній політично-пропагандистській роботі анти самодержавного характеру.
Микола Хвильовий (Фітільов Микола Григорович) — одна з найтрагічніших постатей в історії української літератури. Як митець, що рвійно прагнув віднайти нове слово і нову ідею суспільного розвитку України, він намагався поєднати ілюзію комуністичної перебудови світу з національним відродженням духовності рідного народу і тому опинився в самому центрі літературних та політичних дискусій свого часу. Заповзятий полеміст, він то наступав на своїх опонентів, то каявся в неіснуючих гріхах і, зрештою, потрапив у безвихідь. Шаленіючий шквал сталінських репресій змусив його накласти на себе руки, що сприймалось як протест проти сваволі властей і органічно доповнювало кривавий список їхніх жертв.
В. Я. Брюсов родился 1 (13) декабря 1873 года в Москве, в купеческой семье среднего достатка. Его увлеченность литературой обнаружилась рано. Десяти -пятнадцатилетним подростком он начинает писать стихи и прозу, пробует переводить античных и новых авторов. К гимназическим годам относятся и его первые выступления в печати.
Весной 1894 года вышла из печати тоненькая книжка стихов под названием «Русские символисты». За ней последовали еще две такие же тонкие тетрадки. Стихи и переводы, помещенные в них, были подписаны самыми разными именами. В действительности подавляющее большинство стихотворений принадлежало самому Брюсову.
ТЮТЧЕВ, Федір Іванович (Тютчев, Фёдор Иванович — 23.11.1803, Овстут - 15.07. 1873, Царське Село) — російський письменник.
Тютчев народився у садибі Овстуг Брянського повіту Орловської губернії у давній дворянській родині. Його дитинство минуло в садибі Овстузі, у Москві та підмосковному маєтку Троїцьке. У сім'ї панував патріархальний поміщицький побут. Тютчев, рано виявивши нахили до навчання, здобув добру домашню освіту. Його вихователем був поет і перекладач С. Раїч (1792—1855), котрий познайомив Тютчева з творами античності та класичної італійської літератури. У 12 років майбутній поет під керівництвом свого вчителя перекладав Горація і писав, наслідуючи його, оди. За оду «На новий 1816 рік» у 1818 р. був удостоєний звання співробітника Товариства любителів російської словесності. У «Працях» Товариства у 1819 р. був уперше опублікований його твір — вільний переспів «Послання» Горація до Мецената.
І. С. НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ.
Біографія І. С. Нечуя-Левицького небагата на зовнішні події, круті злами та життєві конфлікти, але досить характерна. В ній — джерела великого життєвого досвіду письменника, відомості про літературне й громадське оточення, обставини, що сприяли становленню його демократичних і гуманістичних поглядів.
Іван Семенович Левицький (Нечуй) народився 25(13) листопада 1838 р. в м. Стеблеві (тепер Корсунь-Шевченківського району на Черкащині) в родині сільського священика. Змалку він добре знав українські народні пісні, приказки, старовинні легенди та комічні казки й анекдоти, придивлявся до звичаїв і побуту селянства. Рано виникло у хлопця і тяжіння до книги, до історії і поезії рідного краю. В батьковій бібліотеці він знаходив історичні праці М. Маркевича, Д. Бантиша-Каменського, твори давньої та перші ластівки нової української літератури.
ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА (1863-1942)
Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863 р. у містечку Гура-Ґумора (сучасна назва Гура-Гуморулуй) на півдні Буковини (територія сучасної Румунії) у родині дрібного службовця.
Батько письменниці, Юліан Кобилянський, народився в Галичині й належав до шляхетного роду, який мав герб і походив із Наддніпрянщини. Мати Ольги, Марія Вернер, походила з німецької родини, яка дала німецькій літературі поета-романтика Захарія Вернера. Будучи німкенею, з любові до свого чоловіка Марія Вернер вивчила українську мову, прийняла греко-католицьку віру та виховувала дітей у пошані й любові до свого українського коріння. У багатодітній родині, де було семеро дітей, Ольга стала четвертою дитиною.
You can do it, too! Sign up for free now at https://www.jimdo.com