У 1911 – 1916 рр. Набоков навчався в одному із найпрестижніших навчальних закладів Росії – Тенишевському училищі, де почав писати вірші. Відразу після Жовтневої революції батько переправив родину у Крим, а невдовзі перебрався туди й сам, де увійшов до складу кримського уряду як міністр юстиції. Як і багато ровесників, Набоков мав намір вступити у Деникінську армію, але більшовицькі війська наступали настільки стрімко, що родина Набокових змушена була евакуюватися. Через Туреччину, Грецію, Францію добрались в Англію, де Набоков вступив у Кембриджський університет, вивчав російську та французьку літератури. Тоді ж почав публікуватися під псевдонімом Володимир Сірін. 1922 р. в родині Набокових трапилася страшна трагедія: 28 березня загинув батько, котрий у залі берлінської філармонії захистив своїм тілом від кулі, випущеної російським монархістом, свого опонента, відомого історика П. Мілюкова.
У червні 1922 р., після закінчення Кембриджу, Набоков переїхав у Берлін, де заробляв на прожиток репетиторством (уроки англійської та французької мов) та публікаціями в емігрантських виданнях. Упродовж 1922 – 23 рр. багато перекладав відомих європейських поетів: Р. Брука, П. де Ронсара, О’ Саллівана, А. Теннісона, ДЖ. Байрона, Дж. Кітса, Ш. Бодлера, В. Шекспіра, А. Рембо, Й. Гете та ін. 15 квітня Набоков одружується із російською єврейкою Вірою Слонім і того ж року видає свій перший роман «Машенька». Серед найдовершенніших творів цього періоду емігрантська критика одностайно виокремила романи «Защита Лужина» (1929), «Приглашение на казнь» (1938), «Дар» (1937 – 1938).
Побоюючись репресій з боку фашистської влади, сім’я Набокових спочатку у 1937 р. переїхала у Париж, а згодом, у 1940 році емігрувала до США і п'ять років по тому отримала американське громадянство. 31948-го по 1959 рік Набоков викладав літературу у Корнельському університеті на півночі штату Нью-Йорк. У 1951 – 1952 рр. читав лекції у Гарвардському університеті.
Англомовне середовище спонукало Набокова до спроб писати англійською мовою. Першою книгою на англійській мові став роман «Справжнє життя Себастьяна Найта» (1941 р.). З 1960 року Набоков постійно проживав у Швейцарії. Він прославився своїми романами, найпопулярнішими серед яких є автобіографічний «Пнін» (1957) про неспроможного російського емігранта-професора та «Лоліта» (виданий у США в 1958 році), в якому розповідається про те, як високоосвічений європеєць середніх літ фатально закохується у внутрішньо примітивну дванадцятирічну американську дівчинку. Роман Набокова «Блідий вогонь» (1962), своєрідна літературна стилізація, також мав великий успіх. У його основі - довга поема уявного померлого поета, яка супроводжується критичними коментарями, що беруть гору над поемою і несподівано починають жити самостійним життям.
Набоков відомий своєю стилістичною вишуканістю, майстерною сатирою та новаторською оригінальністю форм, які надихали таких прозаїків, як, наприклад, Джон Барт. Набоков усвідомлював свою роль посередника між російською та американською літературами. Він написав книгу про Гоголя і переклав англійською пушкінського «Євгенія Онєгіна». Сміливі, іноді експресіоністські, теми його книг, на зразок химерного кохання, змальованого у «Лоліті», допомогли впровадити європейський експресіонізм XX сторіччя у глибинно реалістичну американську літературну традицію. Сатиричний з домішкою ностальгії настрій творів Набокова засвідчив формування нової, серйозно-комічної гами, використаної такими письменниками, як Пінчон, що поєднував протилежні почуття гумору і страху.
You can do it, too! Sign up for free now at https://www.jimdo.com