Усі три сестри Бронте народились у містечку Торнтон в одному із глухих районів Йоркши­ру. Тут їхній батько — священик Патрік Бронте — мав парафію в 1815—1820 рр. Незабаром після народження молодшої дочки Енн (вона була останньою, шостою дитиною в сім’ї) пас­тор Бронте переселився у Торнтон, розташований у тому самому Йоркширі, за декілька миль від Бредфорда і неподалік від відомих своїми ткацькими фабриками Галіфакса і Лідса. У цей час, коли сім’я парафіяльного священика Патріка Бронте поселилась у будинку при церкві, збудованій ще в XV ст., Торнтон був тихим і спокійним містечком; його населення не пе­ревищувало п’яти тисяч чоловік; у ньому була своя головна вулиця, приміщення банку, два готелі з шинками; у церковному дворі розта­шовувалось кладовище. А навколо Гоуорта розкинулися луги, вересові пустирища, пагорби зі спадистими схилами, вкритими оксамитовими мохами і квітучими травами. Таким був світ, що оточував дітей Бронте з самого дитинства. Молодші діти не пам’ятали матері, оскільки вона рано померла, а виховувалися вони під опікою тітки Елізабет Бренуелл. Визначальну роль у ста­новленні їхніх поглядів відіграв батько. Особ­ливо значний вплив справив він на формуван­ня особистості Енн. Усі члени сім’ї Бронте ви­ховувалися в лоні англіканської церкви. Діти Патріка були талановитими. Вони багато чита­ли, беручи книги з бібліотеки батька, вигадува­ли п’єси, писали вірші, вели хроніку подій, що відбувались у вигаданій ними фантастичній країні Енгрії. Єдиний син Патріка — Бренуелл — гарно малював і мріяв стати художником. Але не лише казкова Енгрія захоплювала дітей. У Гоуорт приходили газети, з яких ставало відомо про заворушення на ткацьких фабриках, про розорення фермерів.

   Сувора і жорстока дійс­ність, яка далася взнаки в ранньому сирітстві, не оминула жодного з членів сім’ї Бронте. По­мерли від туберкульозу дві найстарші дочки Патріка — Марія та Елізабет. Вони не витрима­ли важких умов життя в притулку для дітей - сиріт бідного духовенства — Коун-Брідж, куди їх віддав батько. Смерть старших дівчат змуси­ла Патріка забрати з притулку Шарлотту та Емі­лі. Тепер, як і двоє молодших дітей — Бренуелл та Енн, вони виховувались удома, а якщо точ­ніше, були полишені на самих себе. Їхні долі мали багато спільного, але водночас доля кож­ної із сестер і доля їхнього брата драматична по - своєму. Не доживши до тридцяти років, помер­ли Емілі й Енн, на тридцять першому році по­мер Бренуелл, трохи довше прожила Шарлотта. Проте слід, залишений в культурі Англії цим дивовижним літературним феноменом — творчіс­тю сестер Бронте - , має неминуще значення, і заці­кавленість ним протягом ось уже ста п’ятдесяти років не лише не згасає, а й посилюється. Рома­ни сестер Бронте прочитуються нашими сучасниками по-новому. Екранізовані “Джен Ейр і “Грозя­ний перевал ”, у 80-х рр. знято телефільм за ро­маном “Незнайомка з Вайльдфелл-холу ”.

   Перша публікація сестер була спільною. У 1846 р. під чоловічими псевдонімами вони видали збірку “Вірші Каррера, Елліса та Ектона Белл ’’(“Poems by Currer, Ellis and Acton Bell”). У подальшому кожна пішла своїм шляхом.

   За своє життя Шарлотта Бронте написала декіль­ка десятків віршів і чотири романи — “Вчитель” (“The Professor”, 1847; опубл. у 1857), “Джен Ейр (“Jane Eyre”, 1847), “Шерлі" (“Shirley”, 1849) і “Містечко”(“Villette”, 1853). У романах порушуються проблеми жіночої рівноправнос­ті, соціальної нерівності, відображені робітничі заворушення, обговорюються питання освіти. Твори Шарлотти Бронте багато в чому автобіографі­чні, у них відобразилися враження та події її особистого життя.

    Декілька разів за своє життя Шарлотта по­кидала Гоуорт. У 1831 і 1832 рр. вона відвідува­ла школу в Роехеді, у 1835—1838 рр. у тій самій школі вчителювала. Найяскравіші враження по­в’язані з поїздкою в Брюссель, де в 1842 р. Шарлотта разом з Емілі навчалась у пансіоні Егера, а наступного року, отримавши місце вчи­тельки, викладала у тому ж пансіоні англійську мову. Після успіху “Джен Ейр”, ставши відо­мою в літературних колах, вона декілька разів відвідувала Лондон, зустрічалася з письменни­ками та видавцями своїх творів. Вона познайо­милася з В. Теккереєм, якого вважала найкра­щим тогочасним романістом (йому Шарлотта  присвятила “Джен Ейр’). У 1851 р. була присут­ньою на лекції В. Теккерея про англійських гуманістів XVIII ст. У свою чергу, автор “Яр­марку суєти” високо оцінив талант Бронте. Він із захопленням прочитав “Джен Ейр ”. Своєрід­ність манери Бронте він убачав у поєднанні “чисто­го почуття зі сповідальною щирістю”. Його увагу привернули у цьому творі любов до істини й обурення несправедливістю, сміливість думок і простота розповіді. Автора “Джен Ейр’’ Теккерей назвав “суворою маленькою Жанною Д’Арк”. З-поміж літературних знайомих Бронте — критик Д.Г. Льюїс, письменниці Е. Гаскелл, Г. Мартіно. Е. Гаскелл була серед тих, хто вітав появу “Джен Ейр”, вона назвала цей роман “незви­чайною книгою” і відзначила, що новаторство автора проявилося в образі героїні. Е. Гаскелл стала біографом Шарлотти Бронте, видавши у 1857 р. книгу “Життя Шарлотти Бронте”(“Life of Charlotte Bronte”). Цією книгою був покладе­ний початок численним життєписам автора “Джен Ейр", і, як правило, творчість Бронте “виво­дилася” з обставин її життя, тоді як насправді вона суперечила цим важким обставинам, на­роджувалась з духу протесту, що жив у мужній “маленькій Жанні Д’Арк”.

  Важко уявити собі долю менш сприятливу для письменницької діяльності, аніж ту, що випала Шарлотті. Розпочавши писати ще в ранній юності, вона відіслала один із своїх віршів поету Роберту Сауті. Просила його пора­ди і сподівалася на відповідь. Відповідь була отримана. Сауті писав, що поезія — не жіноча справа, радив адресатові зайнятися домашніми клопотами і виконувати свої господарські обо­в’язки. Це не збентежило Шарлотту Бронте. Не вби­ли в ній спрагу творчості і важкі втрати. Життя в Гауорті було нелегким для його мешканців. Рання смерть обірвала вдало розпочатий шлях у мистецтві сестер Бронте.  Одна за одною померли Емілі та Енн. Не збулися надії, пов’язані з та­лантом брата, який так само рано пішов з жит­тя. У спорожнілому домі у 1849 р. Шарлотта залишилась наодинці з батьком. Думки та по­чуття, народжені скаліченим, самотнім життям сестер, наділених силою почуттів і ба­гатою уявою, замкнених “як у в’язниці, у від­чиненому для всіх вітрів пасторському домі на болотах Вест-Райдінга, Шарлотта переда­ла у високому коханні Рочестера до Джен Ейр, в захоплюючій історії Люсі Сноу у “Вілет”, — писав у книзі “Роман і народ” англійський критик Р. Фокс.

   Виконуючи домашню роботу, наглядаючи за батьком, котрий почав сліпнути, Бронте продов­жувала писати. З’явилася надія створити свою сім’ю. У червні 1854 р. всупереч волі батька Шарлотта Б. вийшла заміж за священика Арту­ра Ніколса, залишаючись жити у батьківському домі. Вона сподівалася дитини, але доля не була до неї прихильною: у березні 1855 р. Шарлот­та Бронте померла.

   Романи Шарлотти Бронте привернули увагу зна­чимістю проблематики, майстерністю захоплюючої оповіді, образами героїнь, наділених сильними почуттями, сміливістю, непохитними мораль­ними принципами, здатними самостійно прийма­ти рішення. Її книги здійснили переворот в уяв­леннях про мораль. Своєрідним маніфестом боротьби за жіночі права став роман “Джен Ейр ”, а “Шерлі”та “Містечко’’зміцнили цю думку.

    Роман “Джен Ейр ” належить до найзначніших творів англійської літератури. Новаторський характер його полягає в тому, що героїня сміли­во обстоює свою людську гідність, право на са­мостійне трудове життя і кохання. Створений образ волелюбної та бунтівливої жінки, яка сер­йозно роздумує про життя, глибоко відчуває і вголос заявляє про свої прагнення та погляди. В образі Джен Ейр Шарлотта Бронте втілила свої уяв­лення про сучасну жінку, здатну влаштувати своє життя і стати не лише дружиною, але й гідним другом мужчини. В умовах вікторіанської Англії така постановка проблеми була сприйнята як прояв граничної сміливості поглядів автора. Героїні, схожої на Джен Ейр, не було ні в Ч. Діккенса, ні у В. Теккерея, навіть в Е. Гаскелл, яка перегукувалася з Шарлоттою  у трактуванні жіночих характерів.     

     Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. У 2 т. Т. 1: А - К / За ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2005. - С. 188 - 194.